НАША ПАМ'ЯТЬ ЖИВА (МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ З ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ)

Наша пам'ять  жива

(Методичні поради з питань військово-патріотичного  виховання молоді)

Шановні колеги!

         Методичні поради «Наша пам'ять жива»   присвячені питанням  військово-патріотичного виховання молоді.

         Дані матеріали є корисними для бібліотечних працівників у просвітницькій роботі серед молоді, а також широкого кола зацікавлених осіб.

        

Доповнюють видання додатки:

1.Анкетування  «Бібліотека і патріотичне виховання молоді: реальність, проблеми».

2. Турнір знавців козацької доби  «Козацька слава у серцях у нас».

3. Вечір-реквієм «Ми йшли до тебе, Перемого!»

4. Вечір-зустріч «За покликом обов‘язку».

 

    Процес розбудови демократичної держави вимагає  від української молоді набуття таких якостей як патріотизм, демократичність, компетентність, толерантність, здатність розв‘язувати життєві проблеми та брати активну участь у житті громадянського суспільства. Об‘єктивне висвітлення історичного минулого нашої держави має важливе значення для виховання підростаючого покоління. Від того як молодь сприйматиме історичне минуле, які приклади, ідеї, традиції візьме для наслідування, у великій мірі залежить майбутнє України. І саме тому  патріотичне виховання молоді є одним із головних завдань бібліотек, які обслуговують юнацтво. Патріотизм – головна моральна цінність людства, духовна основа розвитку української державності, стержень виховання молодого покоління. Тому для формування патріотичної свідомості  юнаків і дівчат бібліотечні працівники повинні об‘єднати свої зусилля з усіма, кому   не байдужа доля Батьківщини, хто хотів би бачити її вільною, могутньою, процвітаючою.

           З цією метою радимо бібліотечним працівникам постійно співпрацювати  з Радою  Ветеранів, військкоматами, музеями,  архівами,  що  позитивно вплине на  формування свідомості молоді, дозволить активізувати  її роль в загально-політичних процесах, а головне, - сприятиме вихованню патріотичних почуттів молоді.

Для цього потрібно якісно комплектувати бібліотечні фонди. В бібліотеках мають бути такі типи видань: історико-меморіальне видання «Книга скорботи України. Житомирська область», книга «Реабілітовані історією. Житомирська область», підручники з історії України, краєзнавства, словники, довідники, навчальні посібники та ін. Рекомендуємо мати такі твори художньої літератури: «Тигролови» і «Сад Гетсиманський» І. Багряного, «Жовтий князь» В. Барки, «А зори здесь тихие» Б. Васильева, «Прапороносці» О. Гончара,  «Україна в огні» О. Довженка,  «В окопах Сталинграда» В. Некрасова, «Живые и мертвые» К. Симонова,  «Аист» А. Дмитренка, «Там в Афганистане» А. Проханова тощо.  Допоможуть також в роботі і періодичні видання – журнали: «Український історичний журнал», «Історія в школі», «Шкільна бібліотека», «Позакласний час», «Військо України», «Київ», «Чумацький шлях», «Вітчизна», «Дніпро» та ін.; газети:  «Шкільний світ», «Виховна робота в школі», «Історія України» .

         В систематичній картотеці статей пропонуємо виділити такі рубрики:

- Історія козацької доби.

- Крути – символ національної честі;

- Житомирщина в роки Великої Вітчизняної війни;

-  Друга світова війна;

- Афганістан. Війна без початку і без кінця;

- Юному допризовнику;

      Для того, щоб краще розуміти молодь, її прагнення, потреби, переконання, радимо проводити анкетування, індивідуальні бесіди, інтерв‘ювання, вивчати їхні інформаційні потреби і на їх основі готувати експрес-інформації, дайджести, складати інформаційні списки літератури.

      Серед старшокласників радимо провести анкетування «Бібліотека і патріотичне виховання молоді: реальність, проблеми».

Див. додаток № 1.

       Однією із славних сторінок в історії України є доба козацтва. Наше завдання сьогодні – відродити козацькі героїко-патріотичні традиції, козацько-лицарські, морально-духовні цінності, як ефективний засіб протидії бездуховності, цинізму, які побутують сьогодні у молодіжному середовищі. З цією метою радимо оформити в бібліотеках інформаційні стенди, вітрини, книжкові виставки, на яких представити літературу про історію виникнення українського козацтва. Виставки можуть мати такі назви: «Козацька доба на Україні», «Козацькій славі жити у віках».

         День українського козацтва (14 жовтня)  можна відзначити тематичним вечором «Рідна земле моя, ти козацькою славою щедра», переглядом літератури «Україна козацька: погляд крізь століття», інформаційною годиною «Ми славу козацьку несемо в віки», історичним екскурсом  «Україна  - земля козацька».

        У роботі  з юними читачами важлива форма подачі матеріалу, тому пропонуємо найбільше використовувати ігрові, діалогові форми спілкування. Серед ігрових форм роботи з учнями старших класів  для прикладу виділимо турнір знавців козацької доби «Козацька слава у серцях у нас».

 Див. додаток № 2

         Перша половина ХХ ст.. відома такою трагічною датою – січень 1918 р. – Крути.

Подвиг героїв Крут навічно увійшов у літопис боротьби за незалежність України, як свідчення незламності духу українського народу, його споконвічного прагнення до волі і справедливості. Пригадати події 1918 р., дати об‘єктивну оцінку цій трагічній події допоможуть юним користувачам наочні форми популяризації книги. Наприклад: тематична виставка  «Крути – слава і біль України»

Цитата:

            «ЛюбітьУкраїну, як вірні сини,

               Віддати життя їй готові,

               Як юні сини, що життя віддали

                Під Крутами всі, як герої»

1 розділ «Ми йшли до тебе, незалежність»

( В даному розділі пропонуємо подати історичні матеріали національно-визвольної боротьби нашого народу в 1917-18 рр.)

П розділ «Їх перший бій – останній бій»

( В цьому розділі увазі користувачів  можна запропонувати матеріали, які дають можливість відтворити реальну картину бою( спомини безпосередніх учасників, державних діячів, військкерівників))

Ш  розділ «На Аскольдовій могилі поховали їх»

(Увазі користувачів можна запропонувати матеріали, фотографії похорону героїв Крут у Києві).

1У розділ «І слава їх встає, не вмерши»

(В цьому розділі увазі користувачів можна представити поезії, легенди, публіцистичні твори, в яких вшановується подвиг героїв Крут).

        Однією з найдраматичніших сторінок історії ХХ століття є друга  світова війна. Чим дальше ми віддаляємося від цієї події, тим глибше і масштабніше усвідомлюємо велич подвигу, здійсненного в роки війни народом, збройними силами. Все пережите під час цієї найжорстокішої в історії людства війни продовжує жити в нашій пам‘яті, в долях людей.

        Але, на жаль, покоління, що підростає, мало знає про події цієї війни, дедалі рідше цікавиться долею захисників Вітчизни. Тому одним із завдань бібліотекарів є – зробити все можливе, щоб юнаки і дівчата відчули свою причетність до подвигу.

      При організації заходів до подій  Другої світової війни радимо звернути увагу на такі дати:

-         9 травня – День Перемоги;

-         22 червня – День скорботи і вшанування пам‘яті жертв війни в Україні;

-         28 жовтня  - День визволення України від фашистських окупантів та їхніх союзників.

         З метою розширення знань  у підростаючого покоління, особливо старшокласників середніх шкіл, ліцеїв, гімназій, учнів ПТУ,  про звільнення рідного краю від німецько-фашистських загарбників, з метою виховання почуття вдячності, гордості і  глибокої поваги до тих небагатьох ветеранів  Великої Вітчизняної війни, які живуть серед нас  і прагнуть створити  сильну, процвітаючу, благополучну державу,  радимо в бібліотеках  проводити вечори-реквієми, вечори-мітинги, зустрічі-діалоги, уроки пам‘яті,  уроки мужності. Наприклад: вечір-реквієм «Ми йшли до тебе, Перемого!»

Див. додаток № 3.

        Організовуючи заходи до подій Великої Вітчизняної війни потрібно згадати і художні твори про війну, про людей, чий життєвий шлях в тій чи іншій мірі переплітався з  воєнними подіями.  Можна підготувати поетичну композицію «Слово кликало до бою», літературну подорож або бібліографічний огляд «Друга  світова війна в художній літературі». Змістовним доповненням  до навчальних програм можуть  стати розповіді «Обвінчав нас час з війною», присвячені життю і творчості як українських так і зарубіжних письменників і поетів, які в своїх творах передавали відчуття людини, яка пройшла пекло війни.

      Ще одним жахіттям, яке випало на долю співвітчизників, була війна в Афганістані, яка тривала більше 9 років. Ця війна – це застереження на майбутнє. Наше минуле нікуди не зникає, воно залишається завжди з нами. І війна в Афганістані не повинна забуватися ніколи, хоч і була « неоголошеною». З цією метою до дня визволення радянських військ з Афганістану (15 лютого відзначаємо як День пам‘яті воїнів-інтернаціоналістів) радимо створити в бібліотеках області   експозицію «Відлуння афганських гір», до якої б увійшли: матеріали про передумови виникнення Афганської війни, кінофотофонодокументи, копії подяк, нагород воїнів-афганців, особисті речі  та ін.

         Більше дізнатися про правдиві події  цієї трагедії, виховувати у молоді шану і повагу до воїнів-інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули на чужій землі, допоможуть вечори-зустрічі з воїнами-афганцями, з матерями та родичами загиблих воїнів, вечори-пам‘яті, уроки-дискусії. Заходи можуть мати такі назви:

-         «Ми довго будем пам‘ятати і вам забути не дамо»;

-          «Украдена молодість:  Афганістан»;

-         «Слід на ранкових росах»

-         «Солдати миру проти війни».

        Сьогодні одним із найголовніших факторів формування у підростаючого покоління  готовності до захисту своєї Батьківщини є допризовна підготовка молоді. На жаль, бажаючих  йти до війська  з кожним роком стає все менше. Не є таємницею, що від служби в армії намагаються  відмовитися будь-якими способами.

       Для того, аби викликати зацікавленість у молоді до військової служби, ознайомити з історією українського війська, навчити цінувати традиції збройного чину, виховувати у молоді патріотичні почуття пропонуємо  у бібліотеках проводити зустрічі з працівниками військкомату, оформляти папки «Син іде в армію», «Тобі, Україно, на вірність присягаю», «Служу народу України».

         До Дня  Збройних сил України (6 грудня), Дня захисника Вітчизни( 23 лютого) радимо проводити   бесіди на військові теми, диспути, уроки мужності, уроки пам‘яті, «круглі столи», конкурси. Особливо цікавими  стануть зустрічі допризовників з ветеранами Великої Вітчизняної війни, воїнами-афганцями, військовослужбовцями. Знайомство з людьми, які присвятили своє життя  служінню народові, боротьбі за свободу і незалежність Вітчизни, допоможе молоді глибше усвідомити самі поняття «Батьківщина», зрозуміти, що захист Вітчизни – священний обов‘язок кожного громадянина. Наприклад: вечір-зустріч «За покликом обов‘язку».

Див. додаток № 4.

       Використовуючи різні форми і методи роботи з патріотичного виховання, бібліотекарі допомагають молоді вчитися приймати свідомі рішення, аналізувати і оцінювати різноманітні життєві ситуації та політичні події, бути гідними захисниками Вітчизни.

                    Ми маємо надію, що наші методичні рекомендації допоможуть вам в роботі  з молоддю.

                                                                                         Додаток № 1

                                               Шановні користувачі!

        Просимо вас взяти участь в анкетуванні  «Бібліотека і патріотичне виховання молоді: реальність, проблеми». Ваші відповіді допоможуть визначити перспективні напрямки роботи бібліотеки для юнацтва з питань військово-патріотичного виховання, відповідно до ваших проблем, інформаційних потреб та інтересів.

1.Які життєві цінності для вас є головними?

2. Що для вас означає бути громадянином України?

3.  З яких джерел ви отримуєте інформацію про службу в армії?

4. Чи вважаєте ви службу в армії конституційним обов‘язком?

5. Які, на вашу думку, можуть бути причини відмови від служби в армії?

6. Чи пов‘язуєте ви своє майбутнє з майбутнім України?

                                                                                                Додаток № 2

Турнір знавців козацької доби

«Козацька слава у серцях у нас».

Участь у турнірі беруть  юні знавці історії (це можуть бути старшокласники загальноосвітніх шкіл, учні ліцеїв, гімназій, ПТУ), які формуються у дві команди. В кожній команді по 5-7 чоловік.

        Для проведення турніру обирають ведучого, журі (до складу якого обов’язково мають входити вчителі історії або дослідники козацької доби), лічильну комісію. Ведучий повідомляє умови турніру, оголошує запитання, проводить конкурси. Члени журі оцінюють знання конкурсантів, оголошують команду-переможця. Лічильна комісія стежить за часом обговорення, веде підрахунки балів.

Турнір складається з 7 турів.

1 тур.  Привітання команд.

П тур. Історична розминка.

Ш тур. Конкурс отаманів.

1У тур. Докажи прислів’я.

У тур. Козацька зброя.

У1 тур.  Загадкова скринька.

УП тур. Конкурс на краще читання вірша про козака.

                             Х і д    т у р н і р у.

(Звучить українська пісня, команди шикуються)

1 тур. Привітання команд.

Отамани по черзі оголошують назву, девіз та  емблему своєї команди.

Оцінка туру 5 балів.

                       Журі оголошує оцінки.

П тур. Історична розминка.

Завдання: знавці козацької доби по черзі дають відповіді на поставлені запитання. За правильну відповідь кожна  команда отримує  1 бал.

Примірні запитання:

1. Чому Запорізька Січ називалася Запорозькою? Що значить слово Січ? (Запорізька Січ знаходилася за порогами Дніпра, тому й називалася Запорізькою. Слово Січ значить – засіка  з повалених дерев)

1. На якому острові була побудована Запорізька Січ? (о.Хортиця)

2. Назвіть козацьких гетьманів (П.Сагайдачний, М.Дорошенко,  Б. Хмельницький, Ю. Хмельницький, І.Виговський, П.Тетеря, І. Брюховецький, П.Дорошенко, Д.Многогрішний, М. Ханенко, І.Мазепа, І.Самойлович, І.Скоропадський, П.Полуботок,  Д.Апостол, К. Розумовський).

2. Назвіть атрибути справжнього козака.  (Шабля, шаровари, вуса, оселедець, люлька, рушниця, пістоль, порохівниця, кінь, пояс та ін.)

3. Назвіть символи козацької влади. Як вони  називалися? (Булава, бунчук, прапор-корогва, срібний каламар та військова печатка. Ці символи називалися клейнодами).

3. Назвіть найвищий орган влади у Запорізькій Січі. (Козацька рада).

4. Хто був останнім кошовим отаманом Запорозької Січі? (П.Калнишевський)

4. Хто був останнім українським гетьманом? (К.Розумовський)

5. Що вважалося найтяжчою  провиною на Запорізькій Січі? (втрата зброї)

5. Як називалися козаки, які охороняли Січ? (дозорці)

6. Які держави загрожували Україні? Від кого її охороняли козаки? (Найбільше Україні загрожували турки, татари з півдня, поляки з заходу)

6. Назвіть роки визвольної війни під керівництвом Б.Хмельницького. (1648-1654)

7. Скільки куренів було на Січі? (38)

7. Якого кольору був стяг у Запорізькій Січі? (Малинового)

8. Що було зображено на гербі держави  Б. Хмельницького?

 (Козак з мушкетом)

8. В якому році була зруйнована остання Запорізька Січ? (1775)

9. Яка зброя є символом казкових героїв і символом козацької влади? (Булава)

9. Яке місто України носить ім’я гетьмана? (м.Хмельницький)

10. Назвіть ім’я української дівчини, яка зробила не менше корисного для України як козацькі гетьмани.

(Настя Лісовська - Роксолана)

10. Хто намалював картину, сюжетом якої стало написання листа турецькому султану?

 (Ілля Рєпін)

                  Журі оголошує оцінки.

Лічильна комісія   оголошує  рахунок.

Ш тур. Конкурс отаманів.

Завдання:  Прослухавши коротку характеристику героя отамани команд   повинні визначити, про якого гетьмана чи отамана йдеться. За кожну правильну відповідь команда  отримує 1 бал.

1.     Учасник морських походів у 70-х роках ХУ1 ст. проти турків. Під час одного з походів потрапив у полон, де перебував 25 років, але зумів визволитися і повернутися з товаришами на Україну      (Самійло Кішка)

2.     Із 1663 року багато разів обирався кошовим отаманом. Царський уряд заслав його у Тобольськ, але згодом дозволив йому повернутися. Здійснив чимало успішних походів  на Кримське ханство та міста турецького узбережжя Чорного моря. Його героїчна діяльність відображена в чисельних народних переказах і думах. Зокрема, з його іменем пов'язаний переказ  про лист  запоріжців  до турецького султана. (Іван Сірко)

3.     Козацький ватажок кінця ХУ1 ст., керівник козацького повстання 1594-1596р.р. в Україні та Білорусії. Народився у Гусятині (нині Тернопільська область) у родині ремісника-кушніра. (Северин Наливайко)

4.     За походженням молдаванин. До 1577 року був запорізьким козаком. Спираючись на народні маси, дрібних та середніх феодалів Молдавії, за допомогою загону запорізьких козаків почав  боротьбу проти турецького ставленика молдавського господаря Петра Кривого і у 1577 році був проголошений  молдавським господарем  (Іван Підкова)

                            Журі оголошує оцінки.

           Лічильна комісія   повідомляє  рахунок.

1У тур. Продовжити прислів’я.

За кожну правильну  відповідь команда отримує 1 бал.

·  Той не козак, …(що боїться собак)

·  Козак, наче …(орел)

·  Козак вкраїнську любить мову, додержить завжди…(свого слова)

· Україна – це козацька  …(мати)

·  Ми з такого роду, що…(любимо свободу)

·  Козак не боїться…(ні тучі ні грому)

·  Козак усім народам друг, міцний у нього …(дух)

·  Козак слабому…(захисник).

                     Журі оголошує оцінки.

       Лічильна комісія повідомляє рахунок.

Утур. Козацька зброя.

Завдання:  потрібно за 1 хвилину написати якомога більше назв козацької зброї.

За кожну назву  команда отримує 1 бал.

Журі оголошує оцінки.

       Лічильна комісія повідомляє рахунок

У1тур. Загадкова скринька.

Завдання: До залу  вносять дві загадкові скриньки. Командам  потрібно відгадати, що знаходиться в цій скриньці.

За правильну відповідь команда отримує 2 бали.

   

      1 команда.

Увага! Загадкова скринька! У цій скриньці знаходиться  те, що за козацьким повір’ям рятувало від ворожої кулі. Куди треба було покласти  цей предмет? (Грудочку рідної землі треба було покласти в чоботи)

       2 команда.

Увага! Загадкова скринька! В цій скриньці лежить предмет, який кожен козак зберігав у шкіряному футлярі. Дехто вважає, що козаки носили його за халявою чобота, але це не так. Що це за  предмет?  До речі, цей предмет ми держимо в руках кожного дня.                      (Ложка).

Журі оголошує оцінки.

       Лічильна комісія повідомляє рахунок

УП тур.  Конкурс на краще читання вірша про козака.

Оцінка туру 5 балів.

Завдання: прочитати вірш про козаків.

                         Журі оголошує оцінки.

           Лічильна комісія повідомляє рахунок.

Ведуча: Час визначити переможців. Для оголошення команди –переможця надаємо слово журі. На цьому наш турнір знавців козацької доби завершено. До нових зустрічей!

                                                                                  Додаток № 3.

Вечір-реквієм

«Ми йшли до тебе, Перемого!»

                

(Звучить грамзапис пісні “Нам нужна одна Победа”)

Читець: У день голубого квітучого маю

До тебе, сучаснику мирний, звертаюсь,

Залиш на хвилину щоденні турботи,

З собою побудь у глибокій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину сестру чи посивілу матір.

Усіх, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю Батьківщину.

Хто фронтом звитяги йшов  поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув у бою.

Хто месником смілим тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим.

Вед.1: Давно відгриміла війна. Ми зустрічаємо вже 65- річницю Великої Перемоги. Все далі від  нас той травневий день 45-го, який мільйонам наших співвітчизників запам’ятався, як найсвітліший день в житті.  Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожен клаптик рідної землі до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Численні обеліски  на полях тодішніх боїв, нагадують про безсмертний подвиг, про незліченні жертви, принесені в ім’я позбавлення людства від ненависного фашистського іга.

Читець:

Тут не ростуть ні барвінок, ні дивні

                                   троянди пахучі, -

Мальвами чорними, терням колючим

                                   земля зароста.

Люду слов”янському рана кривавиться        

                                   й досі пекуча. 

Стиха прокльони, неначе молитву, шепочуть вуста.

Б”є по нащадках стодзвонне відлуння

                                   епохи печально:

Над велетенським могиллям ні мармурних

                                   плит, ні  хрестів...

Правда історії надто жорстока і надто повчальна.

Жаль, що за неї заплачено стільки безвинних життів.

            (Хвилина мовчання)

Вед. П: Чим далі ми віддаляємось від цієї події, тим глибше і       масштабніше усвідомлюємо величність подвигу, здійсненого в роки війни народом, Збройними силами. Все пережите під час тієї найжорстокішої в історії людства війни продовжує жити  в нашій  пам”яті, в долях людей.

Вед.1:  Час не може ні ослабити, ні применшити історичної значимості ратного і трудового подвигу, проявленого радянськими людьми в ім”я свободи і незалежності Вітчизни. Тут справедлива, як ніколи, народна мудрість: “Велике бачиться на відстані...” А велике не може бути забутим.

Вед.П: Пам”ять про війну – в сімейних фотоальбомах, спогадах, переказах, розповідях людей старшого покоління. Нам навіть важко збагнути, як багато вони пережили, скільки горя випало на їхню долю, перш ніж прийшла Велика Перемога.

Читець: Якщо зібрати сльози матерів,

Що пролились за дочок і синів,

Які за щастя юність віддали,

Які навік у битвах полягли,

То море створиться із сліз отих,

Із сліз печально-гнівних і жарких.

(Звучить пісня воєнних  літ )

Вед.1: Ураган опалив нас, але не збив з ніг, не поставив на коліна. 1418 днів і ночей народ вів гігантську битву з фашизмом, і кожний день народжував нові імена, нові подвиги. За героїзм і мужність в роки Великої Вітчизняної війни майже      94 тис. жителів нашої  області були відзначені урядовими нагородами, в тому числі, за бойові подвиги на фронтах – майже 90 тис. чоловік.

Вед.П:Як із окремих струмочків створюються могутні ріки, так і з подвигів воїнів, які здійснювались щоденно і щогодинно, народжувався великий подвиг всього нашого народу.

Читець: Кругом війна – жорстока і невпинна,

В огні палають села і міста,

І все це – неповторна і свята

Твоя єдина в світі Батьківщина.

І навіч бачиш ти, яка злочинна,

Яка підступна ворога мета,

І знаєш – в кожнім серці вироста

Священної ненависті лавина.

Помножена на мільйони  серць,

Що йдуть так самовіддано на Герць,

Вона засяє щастям перемоги.

І хоч між нами  падав не один,

Крізь грім гармат ми світлий чули дзвін –

Нас до звитяги всі ведуть дороги, -

       так писав Борис Тен, наш знаменитий земляк, поет і всесвітньовідомий перекладач у далекому 1942 році.

Вед.1.: Дорогою ціною заплатив наш народ за перемогу над німецько-фашистськими загарбниками. Лише на Житомирщині за роки війни загинуло 320 тис. чол. Однак, ніщо не змогло зломити сили духу радянських людей.

            Вони продовжували боротьбу навіть за колючим дротом концтаборів під дулами ворожих кулеметів, у гестапівських катівнях. Їх героїзм  назавжди лишиться у пам’яті  нащадків.

(Звучить пісня воєнних літ)

Вед.П.: Тоді, в воєнну пору, здавалось, що високі слова про героїзм і самовідданість можна віднести лише до тих, хто боровся з ворогом на передній лінії. Але у  історії  інші точки відліку. Роки чітко висвітлили значення і масштабність подвигів трудівників тилу. Міцними узами були пов’язані  фронт і тил і, якби вони порвались, перемога була в неможливою.

Вед.1.: Перемогу кували всі: воїни, що були на передньому краї боротьби, партизани, що пускали під укіс ешелони, трудівники, які стояли біля верстата по 15 год. на добу, виробляючи снаряди,  танки, літаки; колгоспники, які працювали в полі за себе і за своїх чоловіків, щоб нагодувати тих, хто воював.

                  Не злічити героїв відомих і невідомих, живих і полеглих. Нам завжди будуть дорогі славні імена кожного з них і пам’ять про кожного.

Читець: Сьогодні ми забули всі тривоги,

в крові погасло полум’я  руде.

Священний цвіт життя і перемоги

полеглих вас у молодість веде.

До нас ви повертаєтесь живими,

воскресли з мертвих, встали із вогню.

Вас обіймають друзі, побратими,

віч-на-віч  пізнаєте всю рідню.

Ви залишили горді п’єдестали,

Немов із бою, вийшли із війни.

Та все, що нам, живим, заповідали,

продовжили, примножили сини.

Там, де окопи, вирвища чорніли, -

шумлять берези, клени, явори.

Та й досі ще до кожної могили

приходять на розмову матері.

А з ними сонце сходить нам щоденно

і розсівається довкруг пітьма.

Ви з нами. Називайте поіменно.

А безіменних серед вас нема!

(Звучить пісня воєнних літ)

Вед.П: Священний обов’язок живих -  увіковічнити пам’ять тих, що загинули в боях за Вітчизну. Тисячі і тисячі імен в списках героїв Великої Вітчизняної війни. Шумлять в містах і селах парки і алеї Слави, палає там вічний вогонь в знак пам’яті, вдячності тим, хто не повернувся до рідних домівок, кого не дочекалися близькі. На території нашої області встановлено 667 скульптурних пам’ятників, 749 гранітних обелісків. В 1450 братських могилах поховано 61112 воїнів.

Читець: Біля цього вогню тихий крок зупини.

Тут відчуєш тепло Перемоги – весни.

Біля братських могил схилим, друже, чоло!

Ми завжди боржники за весну і тепло.

І згадаймо усіх, хто під сяйвом зірок,

Хто назад не ступив ні півкроку, ні крок...

Біля цього вогню салютують громи.

 В його світлі стаємо  чистішими ми.

П вед.:   Поруч з нами живуть, працюють, ростять внуків ті, які за покликом серця, ризикуючи життям, боролися з фашистами в грізні роки Великої Вітчизняної. Це ветерани... Сьогодні ми просимо  одного із них поділитися з нами спогадами про 9 травня далекого 1945 року. Де застав його цей день, чим запам’ятався.

(Виступ  ветерана)

1 вед.:   Щороку  9 травня приїжджають ветерани на місця фронтових боїв... Приїжджають, щоб схилити голови над могилами, щоб віддати шану жертвам фашизму і їх визволителям. Країна живе. Мріє про майбутнє. Але вона і пам’ятає... Хай же слова “Ніхто не забутий – ніщо не забуто!” сьогодні  вимовляються як реквієм безсмертному подвигу  нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни.

П вед.:   Не в’януть квіти біля постаментів. Не зів’яне у віках пам’ять людська про вірних синів і дочок Вітчизни, які грудьми стали на її захист.

Читець: Кривавим сном одкорчилась війна,

літа зарубцювали давні рани...

Під кулями ворожими сповна

за тишу заплатили  ветерани.

В атаки йшли не ради нагород,

поранені страждали в медсанбатах...

За цвіт життя завдячує народ

полеглим і посивілим солдатам.

В чужих краях в запеченій крові

 вони ще юні падали  в  катрани...

Пригадують дороги фронтові

і вбитих побратимів ветерани.

               Вернулися живі з полків і рот

і мир подарували рідним хатам...

За цвіт життя завдячує народ

полеглим і посивілим солдатам.

З роками їх все меншає в строю,

та йдуть  першопроходцями в бурани...

І трудяться звитяжно, як в бою,

з синами молодими ветерани.

З медалями вони й без нагород

стрічають  один одного, як брата...

За цвіт життя завдячує народ

полеглим і посивілим солдатам.

Вед.1: Вітаємо вас, дорогі наші ветерани, і всіх присутніх, з вашим і нашим  святом. З святом Перемоги!

(Вручаються квіти і подарунки.

Звучить  пісня “Перемога”)

                                                                                                 Додаток № 4.

.

                           Вечір-зустріч «За покликом обов‘язку»

Ведуча. День захисника Вітчизни традиційно став святом мужності і військової  доблесті, вірного служіння Батьківщині. Саме тому в переддень цього свята ми проводимо нашу зустріч і шлемо найщиріші вітання з нагоди свята ветеранам Великої Вітчизняної війни, воїнам-афганцям, воїнам запасу, а також теплі привітання сьогоднішнім і майбутнім захисникам Вітчизни.

Ведуча. Понад півстоліття віддаляє нас від буремних воєнних 

              років. Для історії – це небагато, а для людини – це майже 

              все життя.

Ведуча. А роки ідуть… Швидко збігають, мов  весняні струмки, квітнуть дерева, достигають жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам‘ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця, в суворому монументі, у пам‘яті нащадків.

Ведуча. Пам‘ять… Пам‘ять тих буремних літ. Її надійно оберігає 

               народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

              ( на фоні пісні «Священная война»  чути голос із-за куліс)

Читець.

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров‘ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

 На нашу землю й долю навалилась.

І хоч сходи країну з краю в край

Усі роздоли, всі її простори, -

               Навряд чи знайдеться десь двір,

 Куди не внадилося б ненависне горе.

Ведуча .Немає такого міста  чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров воїнів,  де б не проявилася їхня мужність і відвага.  Там, де колись точилися запеклі бої, піднялися пам‘ятники.

Читець.

Стоїть солдат у бронзі і граніті

У тихім сквері, в місті і в селі…

Над ними вічна слава у зеніті

І вічна пам‘ять по усій землі.

Читець:

Спинився час, зорить солдат у вічність,

На постаменті, на посту стоїть.

А в пісні цій дитячій – туга і ліричність.

Вона у кожнім серденьку звучить.

( Звучить пісня «Вічний вогонь»)

Читець.

  Багато на нашій землі обелісків…

  Вкарбовано в них золоті імена…

  Вклонися, людино, їм низько-низько –

  Це пам‘ять, яку залишила війна.

Читець.

Спасибі всім: і мертвим, і живим,

За те, що нашу землю зберегли.

І хоч було смертельно важко їм,

Та все вони зробили, що змогли.

Ведуча. Чим далі відсувається від нас минуле, тим гостріший тягар спогадів, тягар втрат. І тим дорожчі є для нас всіх сьогоднішні ветерани – живе втілення мужності, подвигу, якому немає рівних у світі. І дуже важливо,   щоб у метушні  свого буття ми не забули їхні подвиги, відчули свою глибоку шану до покоління фронтовиків. Тому сьогодні хочеться низько вклонитися і сказати: «Сердечне спасибі вам, дорогі наші ветерани, за те, що ви відвоювали для нас мир і свободу, за те, що нам усім так добре сьогодні живеться – затишно, спокійно, щасливо».

Ведуча. Сьогодні в нашій залі присутній ветеран Великої Вітчиз-

              няної війни ( представити ветерана)

(Виступ  ветерана  Великої Вітчизняної війни)

Ведуча. Майже 10 років тривала війна в Афганістані. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

                    В ім‘я волелюбного афганського народу, в ім‘я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – життя.

                    Багатьом із них вже не повернутися , не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі.

Читець:

Ніхто не забутий

На попіл ніхто не згорів…

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть

І доки є пам‘ять людей

І живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живуть.

Ведуча. Усі вони  любили життя, любили своїх батьків, своє місто, село. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилось їм повернутися до рідних домівок.

Читець:

Гірко плаче мати,

Батько зажурився.

Пішов син в солдати,

Живим не лишився.

Воював далеко

У чужій країні.

 Раз вістку лелека

Привіз в Україну.

В ній всього три слова:

«Впав героєм син».

Шлях до серця крові

Свинець перекрив.

І в саму неділю

Сина привезли.

Піднімись, Андрію?

Наймолодший ти.

З цинку домовина,

Маленьке віконце.

Більше ти вже, сину,

Не побачиш сонце.

Не одні ще весни

Мав ти зустрічати.

Синочку, воскресни!

І зомліла мати…

На його могилу

Несуть квіти люди.

Нехай тобі, сину,

Земля пухом буде…

Росте на могилі

Дубок зелененький.

Скільки їх скосила

              

               За що їх скосила

Війна молоденьких!?

Ведуча.

               15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням афганської війни для радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара  і Гедермеса, Джелалабада і Кабула.

Ведуча. Але Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох із нас – загиблих не повернути. Наша пам‘ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у Великій Вітчизняній війні, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат.

Ведуча. Афганська війна героїчна і трагічна не тільки із-за обелісків, вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення. Немає такого комп‘ютера, щоб водночас здобути всі її уроки, політичні і військові, які необхідні для долі суспільства. Тому, нехай пам‘ять прокручує: що було? як було? і чи так було?

Ведуча. Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів було нагороджено орденами і медалями, але найвищою нагородою для    тих, хто уцілів – є життя, а для загиблих – пам‘ять.

Читець:

Повідайте, повідайте синам,

Повідайте всім дітям, ветерани,

Які шляхи пройти судилось вам

Крізь полум‘я Гардеса й Кандагара.

(Слово надається учаснику війни в Афганістані.)

Ведуча. Українська армія може по праву пишатися своєю історією, своїми традиціями. Ніколи наші війська не загарбували чужих територій, не    

               зазіхали на чуже добро, чужі землі, ніколи не були агресорами. І сьогодні на варті Батьківщини стоять достойні лицарської слави наших

               старших поколінь – воїни української армії. Українські збройні  сили ще досить молоді, але наші вояки чесно і самовіддано служать  

               Україні.

Читець:

Сьогодні світлі горизонти.

Не застила нас час війни

Сьогодні ти на мирнім фронті

У незалежній стороні.

Та хай підступний знає ворог

Народну істину просту:

 Завжди сухий у тебе порох,

Бійці постійно на посту!

То ж ми усіх попереджаєм –

Хоча давно вже знати слід:

Походів ми не починаєм,

Ми лиш закінчуєм похід!

Поспілкуватися з нами прийшов офіцер української армії.

                 (Виступ   офіцера  української армії)

Ведуча.  Всі досягнення праці, науки, культури, спорту потрібно захищати, захищати спокій рідних та близьких. Це право надається молодим хлопцям, які досягли 18 років.

               А чи необхідні сучасним воїнам такі риси характеру, як сміливість, мужність, рішучість?

               Про це ми запитаємо ще одного  нашого гостя, молодого юнака, який недавно повернувся з лав Збройних Сил України.

(Слово надається молодому юнаку, який закінчив службу в армії.)

Ведуча. В образі захисника Вітчизни уособлювались ідеали доброти, мужності і доблесті. Для багатьох справжніх чоловіків військова служба ста

              ла сенсом життя. Моральна сила цих людей непереможна, вона боронить життя, відстоює здобутки цивілізації.

Читець:

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди…

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов‘їну.

Любіть у коханні, в труді, у бою,

Як пісню, що лине зорею.

Всім серцем любіть Україну свою, -

І вічні ми будемо з нею!

Ведуча . Звичайно всім нам хотілося б жити у світі, зовсім вільному  від війни і насильства. Цією мрією марило не одне покоління. Та на жаль, оточуючий світ все ще недовершений, в ньому є і зло, і підступність. І тому поряд з мирними трудівниками, в нашій країні дуже потрібні воїни для захисту Вітчизни.

Ведуча. Шановні гості! Дякуємо вам, що ви відгукнулись на наше запрошення. Ми вклоняємося вам низько-низько за вашу мужність, за вашу відвагу, за велику любов до рідного краю, за наше щасливе сьогодення.